| Главная » Файлы » Сочинения » Украинская литература | [ Добавить материал ] |
Краса української природи за поезією М. Вінграновського
| 30.12.2012, 17:58 | |
| Над гарячим степом високе небо та вогнисте літнє сонце. Розкішні квітки горять золотим вогнем. Десь недалеко садок, а в садку яблука, сливи, груші. А ще в садку дуже багато квітів. Саме це запам'ятав із дитинства поет Микола Вінграновський. Рід поета ведеться від Дніпра-Славутича, від маленьких і великих річок, від садів у цвіту. Там коріння Миколи Вінграновського. Мабуть, тому кожний його вірш — це величальна пісня рідній землі, яка така багата й прекрасна. А в тиші я питав: про що шумиш Рясним садком, схилившись в чорнобривці? Та хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? Дай води з криниці! Микола Вінграновський часто звертається до чистого джерела народної пісенної творчості. Звідти в дитячих творах поета місяць і сонце, ріка й поле, ластівка й лелека. Вони майже підвладні волі поета: Грім жив у хмарі і згори Він бачив, хто що хоче: Налив грозою грім яри, Умив озерам очі. Грім, який є природним явищем, уособлений в одному з віршів у доброму дядькові, який безкорисливо допомагає природі: напоїв яри, груші та сливи пообтрушував, щоб деревам стало легше. У творах Миколи Вінграновського природа виступає як олюднене буття. Поет вважає себе частинкою Всесвіту. Микола Вінграновський дуже чутливий до змін у навколишньому середовищі. Це народжує дуже оригінальні метафори-пейзажі: Над білим полем біле небо, В гнізді сорочім сніг сидить. Микола Вінграновський — один із поетів-мудреців, який пильно вдивляється в чарівну красу природи. Йому дуже добре відомо, що прекрасні українські краєвиди — то є прояв дужого й гармонійного Всесвіту. | |
| Просмотров: 202 | Рейтинг: 0.0/0 | |
