| Главная » Файлы » Сочинения » Украинская литература | [ Добавить материал ] |
Ми — українці (за поезією «Ми йдемо»)
| 30.12.2012, 19:29 | |
| Україна... Край краси й тяжкої недолі, неповторної пісні й волелюбного лицарства, край із багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі — її вірні дочки й сини. У поезії «Ми йдемо» автор показав нас, українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею: Ми йдемо по Україні: від степів до гір, від лісів до морів — звідусіль виходимо на прадавні шляхи, і немає нам ліку. Нелегка доля судилася нашій Україні. Проте не здавалися українці та йшли у бій, бо не можна знищити той народ, у серці якого живе передане предками невгасиме полум'я любові до рідної землі, який віддасть усе, навіть своє життя, заради щастя й волі Батьківщини! Ми чинимо волю наших прадідів, це вони нас послали у путь, щоб ми йшли нашою віковічною землею. У цьому поході ми маємо вистояти, перебороти всі труднощі. Бо мріємо про те, щоб на нашій землі панували доброта, порядність, чесність, народ був радісним, діти — щасливими. Ми горді, що Україна починає впевнено утверджувати себе на карті світу. Віримо, що рідна мова досягне вершин великої пошани в кожній сім'ї, у селі і в місті. Подивіться на карту! Там ви знайдете нашу українську землю, де здавна жив, живе й буде надалі жити наш український народ. Я мрію і вірю, що через декілька років, коли наше покоління буде міцно стояти на ногах, Україна стане наймогутнішою, бо саме нам будувати нову Україну. Наш святий обов'язок — відродити Батьківщину для щастя й злагоди. Тож зробімо все можливе для майбутнього нашої держави! Знову і знову бринять у моїй душі прості, але такі зворушливі рядки: Ми йдемо по Україні, пов'язані вишиваними дівочими руками рушниками, і радість сяє в наших очах. | |
| Просмотров: 199 | Рейтинг: 0.0/0 | |
