| Главная » Файлы » Сочинения » Украинская литература | [ Добавить материал ] |
Павло Грабовський — лірик і громадянин
| 08.01.2013, 20:52 | |
| Павло Арсенович Грабовський прожив усього тридцять вісім років, з них двадцять літ поневірявся в засланні, перебував у холодних тюрмах під наглядом царських посіпак. Але ніщо його не зламало. Не перестаєш захоплюватись цільністю й стійкістю революційних переконань письменника, його працьовитістю і надзвичайною порядністю. Твори Грабовського пройняті високими помислами, які тлумачаться просто: митець повинен служити своєму народові Естетичною програмою Павла Арсеновича можна вважати вірш "Я не співець чудовної природи", який присвячений темі ролі митця у суспільному житті і є своєрідним продовженням думок письменника, викладених у статті "Дещо про творчість поетичну". Грабовський розвінчує теорію "мистецтва для мистецтва", за якою мистецтво повинно бути незалежним від суспільного життя, вільним від політики й служіння народові. Письменник стверджує: головне завдання справжнього майстра слова полягає в правдивому відображенні життя, боротьби трудящих за свої права. Не можна захоплюватись красою природи, коли "мов ніж, вража скрізь стогін мужика". Вірш побудовано на антитезі — протиставленні обов'язків справжнього поета співцеві "райскіх снів", яких ніколи не може бути в умовах експлуататорського суспільства. Читача вражають твори, в яких змальоване підневільне життя трудівника. У творі "До матері" поет наче живе її горем та болем. Важко поетові, але ще гірше його матері, яка стогне "сама у журбі". У своєрідному діалозі сина і матері засуджується тогочасна дійсність. Жодного читача не залишить байдужим твір "Трудівниця", який змальовує життя простої сільської вчительки. Вона була теплим променем: дітям — заступала матір, для дорослих була щирим порадником у скрутну хвилину: В непогідь, стужу злиденну, (Певно, сама сирота!) Зайде в хатину нужденну, Словом усіх повіта. Учителька померла. Що означає ця втрата для дітей та батьків? Уже ніколи не буде в їхньому оточенні тієї людини, яка дарувала їм тепло та доброту. З невимовним болем прощається село зі своєю "ненькою": Гірко батьки заридали, Аж надривались малі. У творчій спадщині Павла Грабовського є цикл віршів, присвячених товаришці по засланню — Надії Костянтинівні Сигиді. Особливою поетичністю вражає нас твір "До Н.К.С.". Такої певної, святої, Такої рідної, як ти, Такої щирої, простої, — Вже більше, мабуть, не знайти. Письменник оспівує душевну і зовнішню красу своєї однодумниці, яка була педагогом і революціонером водночас. Заслана на каторгу, вона мріяла створити там школу для навчання дітей каторжан. У 1889 році Сигида стала жертвою трагедії. П. Грабовський усе своє життя пам'ятав про цю лагідну людину, заповідав покласти в його труну пасмо волосся, подароване Надією Костянтинівною. Розглядаючи літературну спадщину П. Грабовського, аналізуючи його життя, дивуєшся, як йому все-таки вистачило сил, щоб вистояти. І все це заради своїх ідеалів! Цікаво, чи знайдеться зараз така людина, яка була б схожа на Грабовського? У наш скрутний час потрібні такі люди. Якби вони були серед наших державних керівників, то, напевне, не сталося б такої страхітливої кризи в нашій країні. | |
| Просмотров: 205 | Рейтинг: 0.0/0 | |
